Міські традиції

Notice: get_currentuserinfo відхилено починаючи з версії 4.5.0! Використовуйте wp_get_current_user() натомість. in /home/c/cofranlq/antibes-france.ru/public_html/wp-includes/functions.php on line 4435

sun_fontaine_фонтан_Солнце_Апполон_Ницца_площадь_Массена_Францияюjpg

Традиції формуються сторіччями — це спосіб життя, звички, стиль та поведінка містян. Вважається, що коли людина приїздить в іншу країну або місто, вона повинна вивчити всі визначені норми поведінки, щоб виглядати гідним чином.

Доволі часто на відпочинку можна помітити, як деякі люди, потрапив за кордон, починають поводитися неприємно, встановлювати власні правила життя. Зазвичай вони не чемні, не знають традицій, не розуміються в одязі та манері поведінки. Вони демонструють свої емоції, особливо у громадських місцях, вживають занадто багато алкоголю і через це не завжди можуть контролювати ситуацію. За думкою іноземців вони поводяться, начебто не виховані або вкрай неосвічені. Звісно — це відноситься не до всіх туристів: є люди, котрі заздалегідь вивчили всі тонкощі міста, щоб найбільш гармонійно інтегруватись в цю дивовижну атмосферу Франції.

Антіб відвідує щорічно величезна кількість людей, а дехто геть вирішує залишитись тут ПМЖ у Франції. Адже, відвідав це місце один раз, вже хочеться повертатись сюди знов і знов. Унікальні погодні умови, неповторні краєвиди, зручні пляжі ідеально поєднуються з високою безпекою та комфортом. Місцеве населення налаштовано до приїжджих дуже доброзичливо. Люди з готовністю намагаються допомогти туристу та іноземцю практично у всьому. Головне — добре знати мову, щоб правильно зрозуміти тлумачення та сенс слів.

Стиль в одязі та поведінці місцевого населення

Місцевих мешканців відрізняє скромність як у поведінці, так і у вбранні. Вони надають перевагу зручності та комфорту у повсякденному одязі.

Варто відзначити, що у старому місті вулички вимощені бруківкою, тому жінки на високих каблуках тут практично не ходять. Місцеві мешканки частіше користуються зручним взуттям на низьких каблуках. Зухвалий, показний одяг у щоденному користуванні також вважається моветоном. Макіяж вдень дуже помірний, натуральний, не прийнято занадто підводити брови, очі та губи. Акцент лише один — виділяють або губи, або очі. Манікюр також повинен бути спокійним, без довгих штучних нігтів.

Чоловіки в Антібі повинні дотримуватись особливих правил в одязі. По-перше — необхідно носити конкретні речі відповідно кожному випадку. Не варто гуляти по пляжу у діловому костюмі або приходити на нараду у шортах. Французи дуже відповідально відносяться до свого зовнішнього вигляду, тому постійно піклуються про себе, ходять на чоловічий манікюр та інші процедури. Заведено постійно слідкувати за зачіскою та підтримувати охайний вигляд.

На свята одягають спеціальні урочисті костюми. При спілкуванні звертають увагу не лише на одяг, але й на манери співрозмовника. Як то кажуть — зустрінуть по одягу, а проводять по розуму. Тому треба завжди контролювати власну поведінку.

Правила поведінки в Антібі

Існує низка правил, котрих необхідно притримуватись, знаходячись серед місцевого населення:

  • Неможна голосно розмовляти та багато жестикулювати.

  • Треба бути ввічливим і коректним.

  • При зустрічі чоловіки потискають один одному руки. Більш близькі люди можуть цілуватися у щоку. Це ознака особливого відношення до співрозмовника.

  • Тут не прийнято залишати двері відчиненими. Якщо ви зайшли або вийшли — треба щільно прикрити за собою двері.

  • У крамниці або на ринку треба привітати продавців. Це каже про шановне ставлення до людини та про бажання скористуватись його порадою, обираючи покупку. Продавці ввічливо відповідають та намагаються допомогти. Це шана традиціям.

  • Місцеві мешканці раді зацікавленню країною та її пам’ятками та із задоволенням спілкуються із туристами. Але треба бути тактовним та уважним. Краще спілкуватись французькою або англійською мовою, хоча далеко не всі знають англійську. На початку розмови необхідно чемно зацікавитись справами, чи має можливість людина розмовляти з вами.

  • З проханням завжди можна звернутись до поліціянтів, котрі вартують на вулицях міста. Вони завжди із задоволенням відповідатимуть на всі ваші питання та намагатимуться допомогти.

  • На тривалі прогулянки краще взяти із собою копії документів, що посвідчують особу або мапу готелю, де зупинились. Це пов’язано з тим, що у місцях великого скупчення людей може проводитись перевірка документів.

  • В Антібі в деякі готелі не заселяють туристів із домашніми тваринами. При бронюванні номеру це обов’язково необхідно враховувати. У вашого улюбленця обов’язково повинні бути всі необхідні довідки про проведені щеплення та обстеження.

  • Місцеві мешканці ретельно стежать за чистотою міста. Неможна кидати сміття на бруківку, для цього є спеціальні смітники.

  • У ресторанах та кав’ярнях не можна голосно розмовляти, порушувати громадський порядок. Чайові зазвичай включені у рахунок, але у невеликих кав’ярнях їх дають після розрахунку.

  • Не можна ходити по місту у купальнику або топлес. За це накладається штраф. Хоча карають доволі рідко. Зазвичай поліціянти ввічливо попереджують про порушення.

  • Не дозволяється влаштовувати ночівлю на лавках міста, влаштовувати пікніки у парках, кидати на галявинах сміття.

  • Не можна купатися у фонтані, як це прийнято у Росії у день ВДВ.

  • Мусульманам заборонено молитись у громадських місцях або на вулиці.

За порушення громадських правил поведінки передбачені штрафи.

Сучасні туристи країн СНД намагаються дотримуватись загальноприйнятої поведінки, не виходити за межі дозволеного. Жінки віддають перевагу певним, спокійним тенденціям в одязі. Не в міру яскраве вбрання все рідше зустрічається на туристах з СНД. Люди почали одягатися скромніше, щоб не виділятись серед оточення. Молодь вивчає сучасні модні тенденції.

Найголовніше — доброзичливість та гарний настрій. Хоча позитивний настрій в Антібі вам гарантована, адже місто дає всім яскраве сонце, морське повітря, запах трав Провансу та коштовного парфуму. Цей складний букет, як у якісному вині, розгортається поступово і залишається тривалий посмак. Таке сприйняття можна назвати як картину Пабло Пікассо: «Радість життя».